Не раз ця осінь із вершини Лікує зором, без аптек. Рожева латка конюшини – І вже не ниє поперек. І вабить очі листу линька –
Позначка: Війна
Під кутом
Спиває павутинка млосний ром – позавіконна осені предтеча. Останні дні відчалять, мов пором, який чекав терпляче літа втечі. А календар підсвічує шляхи, куди тримати курс
Чорна хустка вдови
Чорна хустка вдови розтривожує душі прохожим, Чорний біль у очах і у серці габою звиса. Скільки їх у війни – і згорьованих, і непохожих, Тих,
Чорно-біла. Четверта…
Чорно-біла, подерта весна… Між руїн чорні сни прикордоння. Спопелів фіолет на бузку, Ну а білий – в пастельнім тумані. Чим спинити орду? – навісна. Хмаровиння,
То сиві дощі дріботять по шосе і полями
Бійцям Сумського 27-го артилерійського полку, які загинули в результаті обстрілу зі сторони Росії на початку вересня 2014 р. То сиві дощі дріботять по шосе і
Простий паркан, нестругані дошки
Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості,
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній
Роздуми про життя…
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Старими стежкáми забутими
Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Німецько-радянська війна
22 червня – ДЕНЬ СКОРБОТИ і ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. Сучасна стадія фашизму – рашизм. Навіть у цей час росія нанесла авіабомбові, ракетні
Відтінки медоквіту
ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ АЛЬМАНАХУ РОНДЕЛІСТІВ «ВІДТІНКИ МЕДОКВІТУ» У РОМЕНСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ ІМ. ЙОСИПА ДУДКИ. У Роменській бібліотеці ім. Йосипа Дудки відбулася презентація альманаху поетів-ронделістів Сумщини «Відтінки медоквіту»
Обіймай мене, обіймай
Обіймай мене, обіймай: невідомо, чи буде завтра. Вибухатиме світ-розмай нам назустріч, як ляже карта. Наше ложе тепер вночі — розкладне маломірне крісло. Тиша мертва… під’їзд