Я багато що не знаю, а що знаю – те й моє. Руки в небо простягаю, в них я силу відчуваю, Наче крила в мене
Позначка: Вічність
Небесный конь
Зашумели буйны ветры, И с небес стрела летит, Разошлись земные недра – Пламя жаркое горит. Топнул кованым копытом – Всколыхнулася Земля, Захлебнулися волною Океаны и
ДОЛЯ
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так
ІЗ ХЛІБОМ І СІЛЛЮ
В народу мого працьовитії руки, а доля, повірте, сумна. Пишайтеся, діти, пишайтеся, внуки, бо, зрештою, наша вона. Не зможе ніякий народ козарлюгів, як в нашому
Слово
Не в тому суть, що слово вогняне Змагається з мечем і кулеметом. Відбивається у слові все земне, Без нього не можливо стать поетом. З глибин
Тишина
Тишина Не всегда нужна нам тишина, Но она нужна когда идёт война, Когда вулканы рвутся из земли, И раскаты грома слышатся вдали. Нужна нам тишина