Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого,
Позначка: українка – найкраща жінка
Через таких, як ти
«Через таких, як ти» – образливо лунало, У серці вмить прорізало ножем, А я у відповідь тихенько усміхнулась, Тримаючи в душі болючий щем. «Через таких,
Цвіте жасмин
Цвіте жасмин у срібній тишині, І поїть ніч солодким ароматом, І місяць ніжно світиться в вікні, Мов тихий спогад, в давньому стакато. Цвіте жасмин –
Розкажи мені казку
Намалюй мені казку-картинку В ясні очі мої подивись… Зупини плин років на хвилинку І зігрій, як бувало колись. Зачини на замки всі ворота І надовго
Життя та смерть у владі язика
Життя та смерть у владі язика, Щоденно сіємо слова у душу. І фраза — чи легка, чи то важка — Стає зерном, що проростати мусить.
Бузина
Як гарно квітне в червні бузина! Мов наречена – в білому убранні… Щасливо почувається вона – Їй щойно клен освідчився в коханні. Слова любові вітер