Кліщенку Миколі Івановичу на: 60-ліття. Миколо Івановичу, наш любий друже, Від всіх нас вітання щирі прийми, Цінуєм тебе й шануємо дуже, З тобою у горі
Позначка: талант
БЛАЖЕННОГО УМА БЛАЖЕННАЯ МЕЧТА
Барометр стал на «переменно». Придёт, я верю, непременно И в нашу с вами глушь Ни – «буря», ни – «большая сушь». Поток живой. Родник. Ему
Мура Христина, 6-А кл.
Саме краса слова робить світ поезії казкою. СОНЦЕ Сонце, сонечко прийшло, Радість людям принесло. У віконце заглядало, Промінцями цілувало. Отаке воно грайливе, До роботи не
Притика Євген, 6-Б кл.
Дивно переплітаються слова – і народжуються вірші. ВЕСНА Прийшла весна, прийшла весна – Весела, жартівлива. Все розквіта, все розквіта! Буя земля щаслива. Співають весело пташки,
Шевченко Марина, 6-Б кл.
Я радію, не сумую, а у вільний час віршую. СВЯТО Знає клас – шкільна родина, Що Шевченко я Марина. Отже, мушу всім сказати: Я прийшла,
Прокопенко Руслана, 6-Б кл.
Захоплююся музикою та поезією. ЖИТТЯ НЕ ВІЧНЕ Це – філософія, гармонія, краса, Мистецтво жити, навіть після смерті. Палке бажання жити вічно не згаса У цій
Поліщук Дарина, 7-Б кл.
Сила слова веде мене дорогою життя. ЗИМА Прийшла зима Ясна-ясна. Сніжок летить. Чарівна мить! На небі зірочки зійшли. Дороги взули ковзани.
Троян Олександра, 8-А кл.
Поезія для мене – це й захоплення, і любов, і надія. РІДНА ЗЕМЛЯ Вітер закоханий в річечку синю, Промінь схилився до ручая. З сонячним ранком
Ціціліна Вікторія, 8-А кл.
Люблю поетичного слова дороги, тривоги, метання, а ще сподівання. ЗИМОНЬКА Прийшла зима, усі радіють, Про подарунки діти мріють. І я, крокуючи додому, Ялинку згадую чудову.
Гапич Дарина, 11-Б кл.
Для мене поезія – це музика життя. ОСІНЬ Завітала осінь у жовтневі сни. Розлились над світом золоті тони. Деревце скидає теплеє вбрання. Відлітають пташки вдалечінь
«Легенда о Жаклин дю Пре» или «Мерилин дю Лак»
Роман. (Продолжение, начало смотри №1 2009 г.) ГЛАВА 4 «Принцесса» Утро после первых осенних дождей выдалось солнечное. Слабо дымящиеся косые лучи пробивались через ограды и
Адамцевич Євген
Спів Євгена Адамцевича Минуло багато часу відтоді, як чув я його задушевний тонкий голос… Здається, вічність! Отак-бо швидко і невпинно плинуть роки. Було це, пам’ятається,