Борис Грінченко укладає словник української мови. «Нет этой мовы, да и быть не может, Не может быть», – із мракобісся чуть. Зловісний погляд, дихання вороже,
Позначка: сенс життя
У серці моєму – гордість
Матері й бабусі – це перші люди, котрим ми повинні підставляти своє надійне плече, допомагати їм, підтримувати фізично й морально. Цього “правила” дотримувалась і десятирічна
Як є
Живу ніяк і слава Богу: Нема ні щастя, ні біди; Встаю, як пан: на праву ногу І вільний серцем назавжди. Глухим до радощів і болю
Рікша
Те, що вуха недочули, Те, що очі недобачили, Перед долею зігнули Та безжалісно “збатрачили”. Дійсність виявилась глибшою, Як розвіялись ілюзії, Дуже легко стати рікшею Від
Мудрість
Ніхто життя своє не передбачить, Радіючи від подиху весни, Бо відчуття нічого ще не значить І не знімає з розуму вини. Багато літ в різниці
Лелеки
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце