Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть
Позначка: Розлука
Тече ріка, не радісно тече
Тече ріка, не радісно тече крізь мій народ, і він тече рікою. Одні на Схід, а інші без речей – хіба торбинка – стежкою гінкою
Забутий вірш
У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,
Материнська молитва
Денису Шемчуку Як ти, синку, в чужій стороні? В Україні чекає матуся… Що ти бачиш в ранковому сні? Я за тебе щодня тут молюся. .
Скриплять перила…
Солоний присмак на вустах, На скронях – сріблом пізня осінь… Скриплять перила на мостах, Що пам’ятають нас ще й досі. . Тримає пам’ять крізь роки:
Літо прощається…
Літо прощається з нами. Принишкли в’юнкі спориші. Валізи складає й рукою Згортає сльозу на щоці. Війною пошкоджені крила Від страху і болю тремтять. Не знає