Стрельченку Віктору Петровичу Настане час, коли спитають кожного із нас. Хто відповість, хто – ні. Людина мешкає в Ромні. Своя. Та не тому, що знаю
Позначка: Ромен
Моє кохання неземне
Жалю і ревності до болю Хай буде тільки ніжність рук, І правдивість з собою. Моє кохання неземне, Тому воно таке сумне, Але повірте: вічне і
Колегам і вихованцям
Учителю Вже золотавий жовтень над ланами Свої розкішні коси розпустив. Ми в його перші дні найкращими словами Вітаємо всіх учителів. До ваших ніг ми згодні
Скрипка
Всіма покинута, забута, Стояла вона на вікні. Неначе морозами скута Тонула в вечірній імлі. І разом із нею тонули Мелодії ті чарівні, Що ви не
Зустрічай мене
Зустрічай мене Ти мене на зорі зустрічай, Я прийду по росі світанковій, Як приходить весна у наш край, У ліси, на поля і в діброви.
Ноктюрн
Буває час що мимоволі викликає В чуйній душі захоплений подив, Це вечоровий час, коли собою угортає Древній Ромен до неозорих обріїв. Залиштеся опісля Ілліна, душею