З великою тривогою З великою тривогою мандрую виднокраями… Якими ще дорогами там доведеться йти? Від берега й до берега летять стремління зграями, Між горами далекими
Мітки: почуття
НЕХАЙ НЕ ПЛАЧУТЬ ВЖЕ СОЛОВ’Ї
ЄРЕСЬ Один друзяка, Василем зовуть його, Ми різних поглядів з ним, різної статури, Завжди при зустрічі пита мене, чого Байдужа я до нашої культури. Не
ТОЛЬКО ЧАСТО В ГРУДИ…
Я розтану в твоїх очах Ароматом п’янкого кохання, Мою душу полишить страх, І оселяться в ній бажання. Буду руки твої цілувати, Буду ніжно плекати надії.
Безмолвна ночь
Безмолвна ночь, безмолвен день. Осколки жизни. Сжалась тень. Вдруг пауза – и все застыло. Мораль разбила злая лень. Ветром уносит все вокруг… Но не печалься
ИДУ
Иду. Не вижу я дороги. Ступаю, не жалея ноги. Воздух наполнен льдом и пеплом. Моя страна как – то поблекла. Бегущие за пустотой, Воспитаны чужой
Мой голос ветром разнесется
Мой голос ветром разнесется. Все, что мне дорого, все бьется, Как будто из стекла оно. Те, кто по жизни окружают, Им все дается, но проблема:
