Приходить ніч і знову біль, Думки, як оси, звідусіль: А чи проснусь? Чи встану я? Ну де ж ти, зіронько моя? То тіло судома бере,
Позначка: плин часу
Лелеки
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Кружево планет
Крутяться планети беззупину, Днів мирських, одвічні жорнова, І снують на долях павутину У прозорі й темні кружева. Чи то смуток серце огортає, Чи то радість
Володимир Ничик
Народився в 1992 р. Захоплюється поетичною творчістю. Козак Я зростаю на Вкраїні, І чималий вже козак. У полях волошки сині – Рідну землю люблю так,
Валентина Ничик
Народилася в 1987 р. Навчається на економічному факультеті інституту менеджменту і права при СНАУ. Захоплюється поетичною творчістю. Вірю в тебе, народе Моя Батьківщина хай у
Олена Марченко
Храм Думка пульсує. Руйнується храм, Рушаться стіни, колони, карниз… Думка пульсує. Не вижити нам, Падаєм, падаєм, падаєм вниз… Руїна в тиші, дикість і спокій, Рожевий