Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Позначка: плин часу
Рікша
Те, що вуха недочули, Те, що очі недобачили, Перед долею зігнули Та безжалісно “збатрачили”. Дійсність виявилась глибшою, Як розвіялись ілюзії, Дуже легко стати рікшею Від
Ніч
Приходить ніч і знову біль, Думки, як оси, звідусіль: А чи проснусь? Чи встану я? Ну де ж ти, зіронько моя? То тіло судома бере,
Лелеки
Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Кружево планет
Крутяться планети беззупину, Днів мирських, одвічні жорнова, І снують на долях павутину У прозорі й темні кружева. Чи то смуток серце огортає, Чи то радість
Володимир Ничик
Народився в 1992 р. Захоплюється поетичною творчістю. Козак Я зростаю на Вкраїні, І чималий вже козак. У полях волошки сині – Рідну землю люблю так,