А так було добре стрічати цілунком світанки, І в ковдру закутавшись знов, обійматися вдвох. Тепло твоїх рук, ми стікали в любов до останку, У серце

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
А так було добре стрічати цілунком світанки, І в ковдру закутавшись знов, обійматися вдвох. Тепло твоїх рук, ми стікали в любов до останку, У серце
Она красивая была. И мы ушли встречать рассветы. Все видела одна луна… И улетел я на край света. И годы шли. Шагал вперед. Но снова
Час від часу з тобою не разом, Наше кохання – це сльози та рани. Вмить забуваємо всі образи, Я знову тобі дарую тюльпани. Про тебе
Гине зоря в піднебессі, віддавши тепло, Плаче моя Бетельгейзе, і важко, і прикро. Вже не зігріє тебе, свій утратила лоск, Скоро помре бідолашна, хтось сяяння
НЕ В ТОМУ РІЧ… У небі журавлиний клич. Летять, бо вже зима невдовзі. Тебе, мій любий, клич не клич – Знов пустота лиш на порозі.
Нема дороги для брехні В країну щирого кохання, Де дві душі – одна в одній, Де погляд – вичерпне зізнання. Де тяжкий подих – чийсь
Средь женщин тех, которых знаю, Я выбрал именно тебя. И как мальчишка до сих пор страдаю, Ревную, мучаюсь любя. Люблю тебя я вот такую –
Зачем любить? Зачем страдать? Слезами душу мне терзать? Скажи «прощай» – и я уйду. Скажи «прости» – и я прощу. Скажи «вернись» – и я
Что испытывает женщина, отказываясь в роддоме от ребёнка, родившегося от нелюбимого и ко всему, ставшим ей ненавистным, мужчины? І Эта история случилась сразу же после
Ушла уже из сердца страсть, Меня давно ты позабыла. Мала в любви над сердцем власть – Любовной есть ли выше сила? Ответа ты не дождалась