Тремкої осені печаль не відтворити і словами. Є вдих та видих – пів октави до лінії твого плеча. Є площина чола, долонь. Є музика провулків
Позначка: Пам’ять
Формати
Формати, стандарти, незрілі етюди, Записані фрази, і практики Вуду, Намолені стіни, замовчана правда, Ілюзія щастя, прихована зрада… Ковтаючи сльози, крокуємо прямо, Розрідженим «фейрі» виводимо плями.
Душі і вітру суголосся
Душі і вітру СУголосся, Бринить, звучить в дощинці осінь. Глухим – каштан СУрдопереклад Розмахує гіллям. Сквер. Смеркло. І ліхтарі в сріблястих СУкнях Навшпиньки легко йдуть
Вічний рух дерев
Цей вічний рух дерев, коли вони в оголенні своїх плечей та стегон дають дорогу вечорам сумним, вітрам розгульним, дощовим шерегам, загострить власне світосприйняття: від простору
Крила
Я думав, ти крила вдягати мені допоможеш, Ми б небом ставали, вбираючи простір навкруг. Я був би твоїм розкуйовдженим Сонцем, а може, І Всесвітом цілим,
Люблю це фото
Люблю це фото. Ужгород осінній: лускою брук, а далі – в’ється Уж. От і кав’ярня: два кружальця піни… а може, просто тиша наших душ. Її