Старіє тіло, милий, не душа. Сивіють очі, мила, та не серце. Зів’яне, милий, наче цвіт, краса. Я знаю, люба, знаю, ти не перша. А я
Позначка: Ольга Топіха
Прощальний лист
Коли отримаєш листа, Мене в живих уже не буде. На розстріл завтра поведуть Німецькі пси. А це не люди. Повір, мій брате, не боюсь! Смертей
Не раз…
Не раз закохувалась я. Не раз на зустрічі чекала. Не раз від сорому в очах, Других, засудливих згорала. Бог бачив це і дарував Мені любов
О, світе Божого добра!
О, світе Божого добра, Проснися в душах очерствілих! Заблудлих, проклятих, глухих, Продажніх часом, онімілих. Наповни, Господи, серця Красою ніжною і цвітом, Добром і щедрістю, теплом,
Здавалося…
Здавалося… Попереду життя Ще так багато років, усомнилась З літами я у тому, що його Всього краплина, прикро… Помилилась. Гадала встигну, встигну. Дожену І надолужу
Зустріну день новий
Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Просинайся, Україно!
Просинайся, Україно, годі тобі спати! Вороги, мов навіжені, лізуть всі до хати. Роздягають, розпинають, заглядають в душу І трясуть тебе чужинці, наче в саду грушу.
Ты гадал и я гадала…
Я прекрасная ромашка, Ты нежнейший василёк. Почему же мы расстались, Милый юности цветок? Почему пути – дороги Наши, милый, разошлись? Ты не с той, и
Любовь – это святость…
Любовь – это святость. Любовь никогда не терпит предательства, лжи, а ни зла. Измены не видит в любимых глазах. Любовь – это счастье в невинных
Я так тебя люблю…
Мне никогда не быть в твоих объятиях. И никогда не быть твоей женой. Проснувшись рано утром на рассвете Не проронить: ” Приветик, милый мой”. Не
День рождения твой
Вітаємо шановну поетесу Ольгу Свиридівну Топіху з Днем народження! В День рождения твой я ромашки Тебе, милая, знай, подарю. С лепестков алых роз на сугробе
Бог, храни
В эту ночь я почти не спала День рождения, милый, ждала. Праздник детства, добра и любви. Бог, храни, Бог, храни, Бог, храни. У постели с
