Лісненко Тетяна Станіславівна народилася в с. Лучка Липоводолинського району на Сумщині в 1959 році. Після закінчення Сумського педуніверситету працювала вчителем української мови та літератури, народознавства
Позначка: Мати
Бо совість і пам’ять – єдині
( триптих ) Холодний дзвін. Жахливий дотик криги. Здавалося – ні краю, ні кінця! Тих сторінок не вирвати із книги, Що чорним болем вписані в
Туга
Коли зацвітає весна біля хати, На мене находить печалі пітьма, Не хочеться вірить, не хочеться знати Що рідної неньки й татуся нема. Не хочеться вірить,
Роменка
Роменка-красуня мирно протікає, Всі малі струмочки у один скликає І вони до неї горнуться, як діти, Бо вона із ними вміє гомоніти. Виведу вас, каже,
Ностальгія
Болить душа за рідних, домом, Щемить за родом, що помер. Ця згадка завжди в горлі комом З пройдешнім часом, ще й тепер. Чи світла, чи
Матусі
Болить душа, палю з досади, Виходжу мовчки на поріг, Думками десь біля огради, З могилки відкидаю сніг. Сьогодні буде шосте січня. Для мене це число