Усіляке співала – балади, романси та арії, плюскотілася в оплесках, славу – з долоні спивай!.. Та недавно її запросили люб’язно в акваріум, попрохали довірчо: ось
Позначка: Любов Матузок
Перший сніг
Снігоспів a cappella, дзвінок незнайомця вночі, тож мелодія часу стікає в долину безсоння і зринає – торік присягався один з копачів, що по першому снігу
Той, кого загубили
Той, кого загубили, навчається жити незнайденим… …Безіменний герой у притулку невмисних розмов – він мене не минув, випадково й болюче, мов заїди. І вже ніч
Моє місто
У Ромнах – зимно. На вулицях міста, передчуваючи довгу розлуку, бешкетує лютий. То ковзається на полонених ожеледицею вулицях, збиваючи з ніг перехожих, то стовбичить біля
Мій Ромен
Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен… Снить Сула у легендах-лілеях, і каштани та клени незгірше знамен майорять у роменських алеях. Тут життя
“Бентежить душу ваших віршів вітер…”
…Поезія уперто обира отих кількох, що справді їй послужать! Оці її рядки про неї саму — Любов Матузок. Колись вона буквально стрепенула мене своїм словом.