Чого там тільки й не було – На ярмарку Іллінському в Ромені Шалені в нас торги були колись, Смішні вистави зовсім без білетів. Дарма собі

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Чого там тільки й не було – На ярмарку Іллінському в Ромені Шалені в нас торги були колись, Смішні вистави зовсім без білетів. Дарма собі
Стан душі – козак Саме такими словами і в доброму гуморі зустрічає у квітні своє 60-ліття лікар-ветсанексперт з 36-річним стажем роботи на ниві ветеринарії Володимир
Летять віки, пройшли по них народи, Зоставсь лиш спомин – сива ковила; В степу курганом, символом свободи, Утвердилась Роменщина моя. Живе там пам’ять волелюбних скитів,
На цьому фото зображені останні козаки-старшини роменських дореволюційних сіл. Тоді це був Роменський повіт Полтавської губернії. У центрі – голова Роменського повіту й представник губернської
Ромни – місто обласного підпорядкування з 1962р., центр району, залізнична станція. Розкинулося на правому березі річки Сули ( лівої притоки Дніпра), біля впадіння в неї
Після укладання у 1686 році «Вічного миру» між Росією та Річчю Посполитою в умовах поділу України на дві частини розпочинається пошук нових шляхів збереження української
Золотими літерами до героїчних сторінок історії українського козацтва вписане славне ім’я мудрого діяча, досвідченого воєначальника, відомого благодійника і мецената, останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра
Козаки славні на віки! Гурра-гурра! Козакам хвала! Ю.Михно Щоб козацький дух довік панував, щоб козацький дух народ об’єднав, крикнемо дужо: гей, гей, гурра-гурра, козакам хвала,
Могутня, богатирська постать Тараса Бульби – чистий плід фантазії геніального українця, чи все ж образ, підказаний реальністю, переданою в часі спогадами та оповідями рідних або
Там, де у Пустовійтівці, в Посуллі, Історією повниться душа. Стоїть над шляхом у тяжкій задумі Велична постать батька Калниша. Де над Сулою стеляться тумани, Де
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
Вже багато років я не розумію, як дослідники життя нашого земляка Кошового Запорізької Січі Петра Івановича Калнишевського не звертають увагу на достеменну дату його дня