Цього вірша присвячую своєму покійному батькові – Парафійнику Миколі Андрійовичу, з дня смерті якого, 29.01.2020 минає 10 років. На жаль, тебе давно уже не стало,
Позначка: чоловіча логіка
Все пройде…
Все пройде, любов перетвориться в попіл, Його понесе невгамовність подій. Чудес не буває, мізерний розподіл: Округлений нуль на таблоїді з мрій. І власне розп’яття приречених
На темному боці
На темному боці суцільних ілюзій, Де все доленосне стомилось від змін, Верткі й галасливі гойдалися Музи На гойдалках срібних, текли навздогін. Струмками невтомних і звабних
Життя – бумеранг
Життя – бумеранг, споконвіку так люди казали, Ніщо не зникає безслідно, не йде в небуття. Комусь досить дня, а комусь і століття замало, Щоб мріяти
Звуки шаманського бубна
Чуєш, як б’ються у закутках серця таємних Звуки шаманського бубна, занурюють в транс? Чемно вітається день між прелюдій буремних, Зайве закреслить в чернетках, з’являючись враз.
Хочу лето!
Стихотворения – как птицы. На рассвете, испив нектара утренней росы, Умытый солнцем, воздух серебрится! После бессонницы от счастья до слезы – Всего полшага. Щебетом и