Два солдати Після грізної битви Два солдати сиділи Край дороги, де зріла трава. Два бійці між собою Тихо щось говорили, І тремтіли в повітрі слова.
Позначка: біль втрати
Катинь
Стою мов скеля непорушний П. Г. ТИЧИНА Стіни-ґрати, поряд кат. Принизливо і на колінах Стоїш ти. В голову наган Тобі смертельно дихав. Удар, знову удар,
ПЕРЕМИР’Я
ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
ДОРОГА ДОДОМУ
ДОДОМУ ХОЧУ Снаряди рвуться – степ ввесь дибом. Заслало небо чорним димом. Вогонь пекельний скрізь палає, З домівок страх всіх виганяє. І їдуть люди геть
ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013
Жили ми добре, може, і не зовсім, Чи в злагоді, а інколи – і ні? На це відповіла нам пізня осінь, Як потонув Майдан наш
МАТЕРИНСКОЕ СЧАСТЬЕ
МАТЕРИНСКАЯ БОЛЬ И как мне жить теперь с такою ношей, На что надеяться и что мне ожидать? Не стану ль я, воистину, похожей На испытания