Стою мов скеля непорушний П. Г. ТИЧИНА Стіни-ґрати, поряд кат. Принизливо і на колінах Стоїш ти. В голову наган Тобі смертельно дихав. Удар, знову удар,
Позначка: Батьківщина
ПЕРЕМИР’Я
ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
РІДНА ХАТА
РІДНА ХАТА Рідна хато, колиско моя, У думках знов до тебе я лину, Бо яснить мені сонцем здаля Необірваний кущик калини. Під віконечком – дві
ЄДНАННЯ ДУШ
ЩАСЛИВИЙ ТОЙ Щасливий той, хто знає, що він хоче, Крокує стежкою прямою по життю. А, хто не зна, лиш голову морочить, Бездумно її суне у
ЄДНІСТЬ ДУШ
БЕРІЗКА Рости, моя берізко! Дивлюсь на тебе залюбки. Тоненька та струнка, немов дівчисько, Уже торкають твої коси зірочки. Теплий і холодний вітер Тобі шепоче ніч
Моя Україна
ВЕЧІР Вечір. Тихо. Сонечко сідає. Ластівка низесенько літає. Зіронька вечірняя зійшла, Пригорнула до свого крила. До берізки ніжно доторкнуся. Радісно до мальви повернуся. Місяць пропливає