(1877 – 1938)
Вчений-енциклопедист, археолог, історик мистецтва, художник, пам’яткознавець, професор.
Народився у 1877 році в с.Москалівка Роменського району Сумської області в багатодітній сім’ї волосного писаря.
Після здобуття початкової освіти навчався у Петербурзі у Центральному училищі технічного малювання ім.барона А.Штиглиця у професора В.Матє. Мав звання художника першого розряду. З 1902 по 1919 роки працював у Ермітажі асистентом, завідуючим античного відділу, заступником головного зберігача.
З 1919 року проживав у Києві, почав працювати в Українській Академії мистецтв. Викладав у Київському університеті на кафедрі археології України, був професором кафедри історії культури (1921).
У 1921 році очолив музей Б.та В. Ханенків при Українській Академії мистецтв (нині Музей західного та східного мистецтв).
«За участь у контрреволюційній групі фашистського напряму», «За участь у кадетсько-монархічній організації»… розстріляний у 1938 році у Томській області (РРФСР).
Реабілітований у 1960, 1965, 1989 роках.
Створив понад три тисячі малюнків- ілюстрацій. До наукових праць колег та власних робіт – кілька десятків акварельних малюнків високого художнього рівня, декілька екслібрисів, малюнків до кахлів рослинного орнаменту для Глинської майстерні.
