Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен… Снить Сула у легендах-лілеях, і каштани та клени незгірше знамен майорять у роменських алеях. Тут життя
Позначка: Батьківщина
Ромен
Когда то здесь кипел народный гнев, Бунтарские не раз гремели речи. Здесь, честь и славу гетману воспев, Преподносили в храмах Богу свечи. В одно смешался
Ромен-цвіт на чужині
У Франції, в маленькому порту, Де суша скінчилась, де берег океану – Ніколи б не подумав, що знайду Букетик квітів. Прямо в серці рана Відкрилася,
Ромене мій!
Ромене мій! – найперший подих, слово, перші кроки, Де січень снігом, цвітом-болем вибілив мій шлях. Крізь біль той паростком любові проростали роки, Струмків життя жертовного
Вічно квітни, Ромен!
ВІЧНО КВІТНИ, РОМЕН! (Пісня) Здрастуй рідна земле, мій Ромене, Славний край – кобзарський, край-поет. Живить серце мудрість предковічна, Волі дух і слави із легенд. Приспів:
Відлунює Ромен
Ромен хіба не родич Рима? Д. Білоус О вічність Риму! – а з віків відлунює Ромен… Дикоцвітінням сонм Богів злітує долю. Чому ж серця очужені,