Музика плином на плечі, як руки дівочі, вляглась… Пари пливуть у легкій елегійній красі… Вальс, вальс, він до танцю запрошує вас, Всі у цім залі
Позначка: Андрій Кубах
Вірність
Пісня Осінь дні і ночі перелистує, В тихій прохолоді шурхотить… А калина, мов разки намиста, Кетягів схилила повновіть. Як було затишно під калиною, Коли ти
Липовим медом душа, як бджола
Липовим медом душа, як бджола, Спрагу любові втамує достоту, Тим, що ніжніше дитячої цноти, І солодкіш, ніж напій у жнива. Молодість – ось де любові
Козак і яничар
Сучасна балада Нове століття новий його знак: Зрадницю-люльку закинув козак, Вийшов на битву без шаблі й меча, Словом, неначе стрілою, влуча. Щира й правдива козацька
Спадок доброти і мудрості…
У сім’ї – батько, в родині – старійшина. Це ті, у кого ми вчимося і поруч із ким почуваємося комфортно і впевнено. А чи може
Радяться земляки
Не відаючи етимології слова «земляцтво», я все ж упевнений, що той, хто вперше його промовив, був сповнений добрих почуттів не лише до власної родини, роду,
Тарасів біль
… А пам’ятник стоїть, як і стояв. Твій бронзовий двійник – великий свідок. Ми всі йдемо – та по чиєму сліду? В якому напрямі? Де
“Я музою посвячений…”
Полемізуючи з однодумцями про сучасну українську поезію, із тих пір, як зазнайомилася з Андрієм Івановичем Кубахом, незмінно повторюю, що він є одним із найталановитіших авторів
ЙОГО ПРАВИТОКИ
(до ювілею славного журналіста) Осіннє мливо дощу примусило його сховатися в старому млині, що стоїть на узбіччі дороги. Прошкуючи від свого рідного Заклимка, Андрій Кубах
ДИВОСВІТ, ЯК МЕДОЦВІТ…
(Роздуми над життям і творчістю Миколи САМОХІНА до річниці його відходження за межу вічності) Як зараз чую притишений, по-чоловічому низького тембру голос: – Я так
Величальна Ромену
РОМЕН (Урочиста, величальна) Де рясніє ромен-цвітом Наша рідна сторона, Місто, славою повите, Мов з легенди вирина. Приспів: Сто народів, сто племен Знало славний град-Ромен, Де
СОБОР СВЯТОГО ДУХА В РОМНІ
Де правда й кривда у борні сплелись, Щоб розметати часу павутиння, Вознісся він на кручі цій колись, Як істина – велична і нетлінна. Могуть і