ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…
Позначка: Андрій Будаков
,,Втрата пам’яті”
,,Втрата пам’яті” У лісочку на поляні Мужики сиділи п’яні. В таких випадках – не нове, Велись дискусії, розмови. Й розвели такий базар… Ось продовжує Назар:
Нет слуха
Гори,гори моя звезда, поёт жена ему на ухо, Но он не понял ни черта, и сделал вид ,что нету слуха. Тогда она стихи читать, хоть
Помилився
В напівтемний переповнений вагон Вскочив парубок червоний, як вогонь. З величезним чемоданом у руках – Градом піт йому котився по щоках. Вільне місце відшукати поспіша,