Осінь – пора золота для жінок
Кружляє листя над майданом,
Хмари віщують танок для дощу.
На побачення я тобою не звана.
І тебе вже, мабуть, не прощу.
Відлетіло кохання у вирій,
Не почути вже ніжних слів.
Я б хотіла тобі повірить,
Та ти сам цього не схотів.
Закружляє мене в ритмі вальсу
Осінь – пора золота для жінок.
Так захотілось почути романсу,
А натомість плету я осінній вінок…
Із інших я світів прийшла сюди
Із інших я світів прийшла сюди,
Тому й не важко все тут залишати.
От тільки б бачити усіх вряди-годи,
От тільки б не страждала рідна мати.
От тільки б діточки щасливими були,
І чоловік здоровий – і не треба слави,
І люди щоб були, а не в ярмі воли,
І трішки посміхалися ласкаво.
А поїзд мчить, летить і поготів.
Спинивсь! – виходь на цім небеснім полустанку.
Ні! Вас люблю я більше від усіх світів,
Тому й залишусь з вами до останку.