,,Втрата пам’яті”
У лісочку на поляні
Мужики сиділи п’яні.
В таких випадках – не нове,
Велись дискусії, розмови.
Й розвели такий базар…
Ось продовжує Назар:
– Все нормально було доти,
А тепер якісь заскоки, –
Вірте, ні, – в моєї Варки,
Які ведуть завжди до сварки.
Щось її як запитаю,
Все вона відмінно знає.
У дитинстві де гуляла,
З ким у клубі танцювала,
Що давно було в війну,
Подію всяку незначну.
А де горілку заховає,
Дума, дума не згадає.
Грудень 2007 року.
***
Дрібниці
Іван в сусіда ціп украв,
Для чого брав і сам не знав.
Невдовзі вмер, попав у пекло,
А там не затишно й не тепло.
Не будеш ледаря ганяти,
Заставляють працювати.
– Іване, – кажуть, – не крути,
Бери свій ціп і молоти.
– Та він не мій в сусіда взяв.
– А чому в пекло ти попав?
Всі, що чесно все беруть,
В раю у затишку живуть.
– Дрібницю бачиш, ніби, вкрав,
А Бог двічі покарав.
Не пустив мене у рай,
Каже, в пекло йди, гуляй.
А тут щоб жити, їсти, пити
Я мушу вічно молотити.
А тим що ціпа ось не мають,
Роботу легшу призначають
– – –
Тому пильнуй, щоб із-за дрібниць
Не натворив в житті дурниць.
Червень 2007 р.
***
Ліки
Захворів Андрій. Марина –
Зараз це його дружина –
Зразу в плач. Не може взнати,
Як його порятувати.
Взялась…гірчичники кладе,
Коли кум, якраз, іде.
Та не плач, – він каже, – гірко,
Дай йому стакан горілки.
– А що це допомагає?
– Як шептуха, біль знімає.
Минув час: ,,Ну як було, –
Кум питає, – що, допомогло?
Допомагає, все прекрасно,
Та хворіти став він часто.
Грудень 2007 р.
***
Краплини холоднлго дощу
Відзначив гучно Петро Лютий
День народження салютом.
Проснулись діти у будинках,
Немає людям відпочинку.
Над містом постріли лунають,
Петра з друзями забавляють.
* * *
Дітям в школі атеїзм читав,
Наразі до Бога він пристав.
Його просить виручить в біді,
А вірить йому также, як тоді.
* * *
Тікав із радістю Леон
Від аліментів за кордон.
А потім дуже пожалів,
Коли вже немічний старів.
Не гнеться спина, все болить,
Кому немає прихистить.
Самітньо жив і умирав,
Лише тепер дітей згадав.