От розтьохкались, спасу немає,
Розбентежили душу мою,
Із-за обрію синь пробиває,
Вянуть зорі в небеснім раю.
Ті-ті-тінь, ті-ті-тінь на калині,
Тете-тень, тете-тень у душі,
Та ж замовкніть хоча б на хвилину,
Бо на вік заримую в вірші.
Розбудили, тепер не заснути,
Духмяніється яблуні цвіт.
Ох, як хочеться знову вернути
Щедру молодість зоряних літ.
