Сину
(моєму сину Юрію)
Цей вірш присвячую тобі,
Мій добрий сину.
Бо не зламатись ти зумів
В тяжку годину.
Навчавсь у школі й ще здобув
Собі освіту.
До тебе вчитися спішать
Маленькі діти.
Ніхто ж не знає, чого варта
Твоя усмішка,
І що для тебе є тортура –
Пройтися пішки.
Ніхто не знає, як ночами
Ти все читаєш.
Лиш за комп’ютером про біль свій
Ти забуваєш.
Не поглядай на мене, сину,
Це я не плачу.
То вітер викликав з очей
Сльозу гарячу.
Спасибі друзям, що за тебе
Не забувають,
І двір, коли проходять поруч,
Не обминають…
… Хай Бог пошле тобі добро,
Мій любий сину.
А від людей – лише тепло
На кожну днину.
Пташина музика
Послухайте травневий тихий вечір,
Коли пішов спочити теплий день,
Накинувши на розігріті плечі
Хустинку, зіткану із голосних пісень.
Її зіткали іволга, синиця,
Шпак-пародист, як дехто із людей.
А керував цим дійством, як годиться,
Соліст і диригент птах-соловей.
Принишкли в берегах покірні верби,
Навіть осика листям не тремтить…
…Тихенько… Не шуміте без потреби.
Пташина музика хай на землі звучить.
Етюд
Підкрався сивий загадковий вечір,
Відпочивать готується земля,
Лиш чути ще веселий сміх малечі,
Що в холодку з матусею гуля.
Спішать з городів жіночки й дівчата,
Засмага вдень торкнулась до їх пліч…
…О! Пісня солов’я вже розпочата!..
То йде коротка й темна літня ніч.