Для нас, роменців, українців – 2010 рік Тигра, безперечно, це рік української Свині, найкращий образ якої відображено в камені у пам’ятнику Золотої української Свинки у славному древньому місті Ромені. Оскільки цей образ дуже любий для української душі і шлунку, то маємо надію, що цей рік буде щасливим для нас.
На день сміху та дурнів, 1 квітня 2000 року, під час проведення Першого всеукраїнського гумористичного фестивалю „Любителів Сала” у м. Ромен Сумської області було встановлено перший в Україні та східній Європі пам’ятник свині.
Пам’ятник встановлено на пожертви народу у одному з найстаріших парків України – Роменському парку, насадженому більше 140 років тому.
На невисокому класичному постаменті сидить вгодована українська свиня, яка посміхається над нами, людьми та всіма нашими проблемами.
На постаменті гранітна плита з написом: „Від щирих українців”, 2000р., м. Ромни.
Автором ідеї, художнього образу та технології виготовлення пам’ятника, напису на пам’ятнику є автор цієї статті Віктор Стрельченко, тодішній роменський міський голова, співавтори – художники Лариса Зелена та Олексій Федько.
Мені також належать ідеї проведення Першого фестивалю українського гумору „Любителів Сала” та створення Музею українського гумору, в якому обов’язково буде відділ Сала.
Про цей музей ще в п’ятидесяті роки минулого століття мріяли корифеї українського гумору – Остап Вишня, Степан Олійник, Олександр Ковінька, Олекса Ющенко. В музеї планували відкрити стенд, присвячений повністю САЛУ!
Роменці перші з почуттям гумору вшанували годувальницю українського народу, хоча тепер стало відомо, що питання відкриття пам’ятника Свині в м. Києві теж багато років розглядалось у владних структурах з ініціативи автора пам’ятників: „Паніковському”, „Проні Прокоповні” та „Голохвастову” (на жаль, прізвища не знаємо).
Віковічна любов українців до Сала стала особливою рисою нашого національного характеру, по чому нас ідентифікують, як українців представники інших народів.
На роменській древній землі „КОЛО-САЛЬНИЙ” дух витає у повітрі з часів Української царської Скіфії, центром якої була Роменщина.
Так, під час археологічних розкопок одного з найбільших скіфських курганів України Старшої Могили поблизу Ромен, ймовірного поховання скіфського царя Ідантірса, тріумфатора перемоги над перським царем Дарієм та його вісімсоттисячним військом у 512 році старої доби, було знайдено кістяк кабана, що не було характерним для скіфських поховань в інших частинах Великої Скіфії.
Скіфи кабана вважали священною твариною.
Відомо, що київський князь Володимир Великий теж вважав життя без Сала марно прожитим і тому відмовився прийняти віру камських булгар, яка не дозволяла їсти сало.
Про пізніших наших пращурів годі й говорити. В літературних творах, піснях, байках, віршах українці з любов’ю та смаком оспівували Миле Сало, шинку, ковбаси, шкварки та безліч страв із свинини.
Сучасні поети та композитори теж шанують Сало та смажених кабанчиків.
Тому склали вірша і Роменському пам’ятнику Свині.
Я – Тотем український!
Нарешті у славі і вдома,
Освячений рясно віршами Миколи Сома.
Для тих, кому завжди мене замало,
Я – портрет українського Сала!
Але для поета, і це треба знати,
Я – Муза, на вірші багата!
Древній Ромен, якому виповнилося 1110 років, ймовірно, назву отримав у часи Володимира Великого, від найманих ним на військову службу для укріплення міст по р. Сулі воїнів-католиків з числа західних слов’ян, яких називали „ромен”, що означає – католик, римлянин, римський.
А, можливо, Ромен, який раніше називався Римом, заснували ще у сьомому столітті старої доби наші пращури – скіфи, яких їх вороги – сармати (савромати) називали римлянами, що означає „опоясаний мечем”.
Спорідненим народом до скіфів були етруски, які прийшли в Європу разом зі скіфами, мали спільну культуру, схожу мову, а потім із північної Греції та Малої Азії за тисячу років до нової доби переселились на північ Італії, де і заснували Рим. У 510 році до нової доби останній, сьомий цар етрусків Торквіній Гордий був вигнаний латинами і греками з Риму. Буквально днями в Римі було зроблено видатне археологічне відкриття – знайдена усипальниця Торквінія Гордого.
Отже, Ромен – град означає Рим або римське місто. В честь Ромен названа порода гусей „Роменські (римські) гуси”, що перегукується з гусьми, які врятували Рим своїм гелготанням від нападу вночі ворожого війська галлів.
Тому Ромен із такою древньою історією і історією вшанування свині та свинини претендує на пріоритетне право бути прабатьківщиною всіх сучасних любителів Сала та Центром українського гумору.
Найсмачніше Сало в Україні в Ромнах!
Оскільки в усі віки політика без Сала не робилася, а точніше політики без Сала не займалися політикою, роменці вносять пропозицію при відкритті своїх сесій депутатам усіх рівнів співати гімн українських салоїдів.
Буде жити Україна, щоб вже там не стало,
Поки є кому любити українське Сало.
Сало – сила України і пісня, і слава!
Скільки б ми його не їли, а його все мало!
Своїм образом Роменська Свинка надихає на оптимізм, впевненість у стійкості, матеріальному та духовному багатстві нашої землі.
Пам’ятник Свині є суперкрутим приколом для жителів і гостей Ромен, найулюбленішим об’єктом для фотографів.
Роменці пробудили в українців любов до свинини та до Свині.
З’явилися пісні-хіти про Сало. Один з авторів такого хіта є абсолютно народний артист України Михайло Поплавський. В Росії був знятий сучасний телесеріал, один із сюжетів якого був про відкриття пам’ятника свині, точнісінько так, як він відкривався в нашому місті.
Після Ромен у 2002 році пам’ятник Свині з двома босоногими пастухами встановили у м. Полтаві за ініціативи директора Українського інституту свинарства Валентина Рибалка, учасника відкриття пам’ятника Свині у м. Ромен, бо які полтавські галушки без смаженого Сала.
Уряд Криму прийняв спеціальну постанову про проведення Свята Сала в усіх курортних містах і, дай Боже їм здоров`я, святкують. Сало всім до смаку!
У 2006 році Свято Сала проводили в м. Луцьку, де присягнулися, що у Рік Свині вони теж побудують пам’ятник Свині. Дай Боже!
Можливо, хоч із пам’ятників свиням ми таки займемо перше місце у світі, а хотілось би по кількості вирощеної свинини.
Доведеться і тут добряче попрацювати, бо першість по пам’ятниках свиням тримає Італія. В цій країні зараз є чотири пам’ятники кабанцям та свинкам.
Перший встановлено у Флоренції дикому кабану на „поросячій лоджії” колишнього тканинного ринку, нині Галереї Уфіці у 1612 році за наказом Козимо Першого.
Пам’ятники свиням стоять у місті Костельверто біля Модени та у містечку Феліно біля Парми. Останній є подарунком Голландії і встановлений у 2003 році, який і постаментом і статуєю Свині дуже нагадує Роменську Свинку.
У містечку Сідлець у центральній Польщі 23 серпня 2004 року встановлено дерев’яний (липовий) пам’ятник Свині під час свята Свині. На святі змагалися парубки, хто більше метрів з’їсть свинячої ковбаси за певний відрізок часу.
Пам’ятник свині з поросятами з 1941 року стоїть в місті Орхусі в Данії на честь знаменитого датського бекону.
В місті Люнебурзі в Німеччині стоїть пам’ятник свині, яка своїм безцінним рилом відкопала великі поклади кам’яної солі, чим збагатила місто.
У Бремені там же в Німеччині встановлено пам’ятник свинопасові.
У м. Багкок у Таїланді встановлено пам’ятник Свині в честь сіамської королеви, народженої в рік Свині, за східним календарем. На двометровому постаменті скалить клики свиня, усміхається по-таїландськи, тримаючи в зубах квіти, а навколо шиї косинка.
Мурса – невеличке місто на півночі Португалії, в якому мешкає сім тисяч виноградарів та виноробів. Єдиною пам’яткою міста є „Свиня із Мурси” – пам’ятник установлений у сімнадцятому столітті. Є версія, що свиня була тотемом місцевих племен, які жили поблизу Мурси ще до кельтів – іберійців чи лузітан. Статуя зображена на гербі міста. Раніше партії, які приходили до влади у місті, фарбували Свиню у колір свого прапора.
Пам’ятники Свиням стоять у місті Сіетлі у США та місті Ред-Дірі у провінції Альберта у Канаді.
Отже, за нашими підрахунками у світі встановлено дванадцять пам’ятників Свиням та один пам’ятник Свинопасу.
Свині по пам’ятниках випередили собак.
У цьому 2010 році саме 1 квітня на всесвітній день сміху та дурнів виповнюється 10 років пам’ятнику Роменській свинці, яка внесла в життя роменців та і всіх українців почуття ностальгії по щирому українському гумору, на жаль, роменська громада і особливо місцева влада так і не змогли оцінити цієї події, підхопити і розвинути її у славу нашого міста, нашої громади. Тож зі святом сміху і гумору вас, роменці та всі українці!
Любі друзі мої, з святом сміху Свинячим дозвольте мені вас вітати,
Миру, злагоди, щастя й добра побажати,
Щоб Вкраїну завжди не ганьбили, а тільки любили,
Щоб горілку потроху пили, жартували та Сало щоб їли!
2010 р., м. Ромен
Віктор Стрельченко,
посол миру, краєзнавець.