Роздуми
Так, живе собі людина до пори.
Молода здорова та щаслива.
А покотяться літа з гори.
Де й подінеться та удалість щаслива.
Діти розбредуться поростуть,
Лишаться лише одні болячки.
Що все нижче й нижче тебе гнуть.
Доки не полізеш зовсім рачки
Кожен помирає в самоті
І ніхто тебе нічим не втішить
Всі слова звинять, глухі й пусті
Бо ніхто кінчини не розрішить
Ні сини, ні дочки, ні батьки
Ти, один є грішник перед Богом
Лиш твого життя усі роки
Через пам’ять пролетять прожогом.
***
Дяка
Запитав я у діда старого,
Що горіха під тином сажав,
Видно довга ще ваша дорога,
Той спітніле чоло витирав.
І на мене з цікавістю глянув,
Та сховавши образу сказав.
Дід мій може, як вік його канув
Теж дерева онукам сажав
Уклонився я діду за чемність
Тай пішов соромливо з душі
Ось вона, безкорисна взаємність
Про яку б нам писати вірші.
***
Різдвяний дух
Різдвяний дух, блаженство Боже.
Лишаюсь з ними сам на сам.
Може ця єдність допоможе.
Відкрити сенс другим світам.
Нове життя, на двох кохання
Із вірою без грішних дум.
Де мир і спокій без вагання
Відкине розпач, біль і сум
Наситилась душа гріхами.
Як добре, що зустрілась ти
Порозуміння поміж нами
Дозволить хрест один нести.
Чи разом ми, а чи в розлуці.
Ти з богом у моїй душі.
Тоді і в скрути руки куці.
Піймають фігу на шиші.
Я чую, як церковні дзвони
Несуть прозріння до небес
Де є Ісусові закони
Родивсь, помер і знов воскрес
Воскрес для Бога і для тебе
Щоб сміло по життю піти
Різдвяний дух, блаженства з неба.
Нарече щастя обрести
Хоч є спокуси, що роками.
Вели любов на хибний шлях
Пов’язані завжди з жінками.
Де лесть і хитрість на губах
Ще є дзвінки й посеред ночі
Ще шлють привіти звідусіль
Але твої правдиві очі
Мене рятують знявши біль
Я вірю в них і вірю в себе
Як в те, що до кінця життя
Я буду сонечком для тебе
А ти в мені, як майбуття.
***
Дороги
Мої ноги морозила північ.
Обпікав каракумський пісок.
Та надія була завжди поруч
Під важкий, але впевнений крок.
Розминали бархани пустелі.
Толочили сибірську траву.
Забирались в Саянах на скелі.
Опускались в Байкал і Неву.
Обходили в натузі півсвіту.
І до тебе нарешті прийшли.
По великому серця привіту
Ми зустрітись нарешті змогли.
***
Пізня оцінка
Оцінила мене моя мила.
Як самотньою стала в житті.
І мене повернутись просила.
У сльозами залитім листі.
Не вернусь я ні в якому разі.
Не надійся на зустріч нову
Тож облиш мене й май на увазі
Що самотньо я краще живу.
Ти неначе троянда у вазі
Моя квітка в садочку ж росте
Не вернусь я ні в якому разі
В твоє серце холодне й пусте.
Ти дивилась на мене, я теж
Нам би в щасті купатись без меж
Та роз’їхались в різні кінці
До сих пір без кільця на руці.
***
Чари
Я місяць тримаю за вицвівши роги
Добитися маю таємної змоги
Які тобі чари найкріпші підлити
Дівочі примари любов’ю розбити.
До певної днини коли цього схочу
Дам корінь калини і кістку сорочу
А демону свічку церковну поставлю
Кипіти всю нічку вощину заставлю
І доки вощина та буде кипіти
Не знатимеш дівко куди себе діти.
Хіромант
Я хіромант підгледів долю
Бог дав талант, а чорт неволю
Та треба жить куди діватись
Із Богом буть із чортом знатись
Он і пишу, живу думками
Виношую нудьгу роками
Та все дивлюсь собі на руку
Коли ж діждусь з життям розлуку.
***
Жінкам
Для жінки має бути за Бога чоловік
Із нього всі спокути творець спита за вік
За жінку як рабиню із лівого ребра
Чи добру господиню
Приводив до двора.
***
Соловки
Жах душі переселенський
Мук пекельних Соловки
Монастир преображенський
Кровоточить у віки
Зверх диявольська утроба
За плюндрованих сердець
Сущий ад землі та неба
Міліонних душ кінець
Історично невсипущий
Вкрай не вичерпаний біль
Злою згадкою живущий
Історичить звідусіль.
Острів смерті право буду
Підневолених держав
Скриті жертви самосуду
Іскри ленінських заграв.
Різноликі, різнополі.
Від низів і до верхів.
Позбавлялися в неволі.
Долі серця і шляхів.
Незрівняний цвинтар віку
Опріч острова Петра.
Цим кісткам не має ліку
Що взяла земля сира…
Тож, дзвени преображенський.
У всі дзвони, день і ніч.
Як дзвонила в день безпечний
України грізна січ.