Людмила РОМЕН (ШЕВЧЕНКО Людмила Валентинівна) –
громадська діячка, українська поетеса, композиторка, ткаля,
член Національної спілки письменників України,
Національної спілки майстрів народного мистецтва України,
Асоціації діячів естрадного мистецтва України (2001),
дійсний академік ГО Української Міжнародної академії оригінальних ідей (2007), багаторічний член правління обласного товариства «Просвіта».
Шевченко (РОМЕН) Людми́ла Валенти́нівна (дівоче прізвище Гудкова) народилась у сім’ї робітників Надії (Анастасії) Миколаївни та Валентина Григоровича Гудкових 28 січня 1959 року в м. Ромни Сумської області. Початкову освіту отримала у школі № 11 в м. Ромни, яку закінчила у 1976 році. Навчалася в музичній школі по класу фортепіано. З 1976 по 1979 рік проживала в білоруському місті Новополоцьк Вітебської області, де навчалася в музичному училищі на фортепіанному відділі, але тяжка професійна хвороба музиканта обірвала навчання на ІІ курсі, обірвала мрію стати концертуючою піаністкою. Закінчила Вітебську бухгалтерську школу.
В 1980 році повернулася в Ромни з маленьким сином на руках, після невдалого шлюбу. Працювала контролером-оператором Роменського інформаційно-обчислюваль-ного центру, концертмейстером при Палаці піонерів. В 1983 р. закінчила Сумське Вище училище культури та мистецтв ім.. Д.Бортнянського, диригентсько-хорове відділення. Ще на IV курсі навчання почала працювати викладачем в музичній студії при БК ЧРЗ. Після закінчення училища – викладачем теорії та фортепіано в Низівській музичній школі, бухгалтером виробничо-комерційного підприємства “Січ”, заснованого її чоловіком Олексієм Шевченком, з яким побралися в 1984 році. Народила трьох синів.
З 1992 р. по 2007 р. перебувала на групі за інвалідністю.
З вересні 2003 по травень 2015 рр. обіймала посаду заступника голови Сумської організації Національної спілки письменників України.
Людмила Шевченко одна з найактивніших громадських діячок Сумщини 80-90 років. З 1984 р. займається активною громадською діяльністю. Одна із засновників та організаторів краєзнавчо-літературно-мистецького товариства “Спадщина”, яке діяло ще за умов переслідування КДБ в 1986 році, а також перших осередків ТУМу, Руху (1989). З 1996 р. співзасновник патріотичних громадських організацій Союзу Українок, Сумської ОУН та обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства їм. Олени Теліги, яку і очолює з 1999 року.
Людмила була першою жінкою – РУХівкою в Сумах., кур’єром по доставці з Києва перших номерів нелегальної рухівської газети “Відродження”. Учасник Живого ланцюга в Києві (січень 1990 року), святкування 500-річчя Запорозького козацтва на острові Хортиця. Активна учасниця всіх політичних і громадських акцій. Під час Помаранчевої революції написала агітаційний гімн “Скажи, Україно, “ТАК!”, який потім став візитною карткою Сумського Майдану, лунав під час мітингів. Політична ситуація 2006 року знайшла своє відображення в розділі політичних віршів “Політ-СНІД” збірки “Вірую”, що побачила світ на початку 2007 року. Нею проведено безліч круглий столів до знаменних дат, заходів, ювілеїв, вшанувань пам’яті О.Олеся, О. Теліги, Лесі Українки та ін.. Опікується з дня заснування музеєм Кобзаря (2008), що діє при ССШ №7.
В її композиторському доробку 30 фортепіанних творів, 16 партитур для хору, більше 100 пісень на власні слова та твори українських поетів. Найбільше пісень написано на слова поетів-земляків та ін.. : І. Чумаченка, М.Данька, А.Гризуна, О. Вертіля, Надії Степули, Г. Єлишевича, Ніни Багатої, Тамари Герасименко, Божени Коваленко, Олени Теліги, Ніни Виноградської, О. Ольжича, Лідії Рижкової та ще багатьох. Особливий композиторський доробок – 25 пісень та 4 партитури на слова О.Олеся.
Як композиторка і виконавиця власних пісень брала участь у фестивалях та конкурсах таких як: обласний відбірковий тур 1 республіканського фестивалю “Червона рута”(1989), ІІІ Всесоюзний фестиваль народної творчості (1990), літературно-мистецьке свято “Пелюстки Ромен-цвіту” (1997), Всеукраїнський фестиваль співаної поезії “Українська хвиля 2001”, обласний фестиваль козацької пісні “Дивограй” (2003), «Калнишева рада» (2003), районному фестивалі патріотичної пісні «Україно – ми твої діти» (2007), та ін.
В 2004 р. та 2015 р. – Дипломантка відкритого конкурсу «Рідне місто моє» у номінації «кращий поетичний твір» та «краща пісня про місто Суми».
Людмила учасник багатьох обласних та Всеукраїнських виставок народної творчості. Роботи експонувалися на виставці “Мальовничий Ромен” в Роменському музеї присвяченої 1100-ліття Ромен. Її вироби художнього ткацтва знаходяться в приватних колекціях Росії, Великобританії, Канади, Австралії.
Підтримує тісні зв’язки з рідними Ромнами, Роменським Товариством “Просвіта”. Активно долучалася до створення літературного музею Роменщини, де представлена і її творчість. Зініціювала заснування районного літературного конкурсу талановитої молоді Роменщини «Собори душ» імені Йосипа Дудки.
Опікується талановитою молоддю Сумщини. Постійний член журі обласного літературного конкурсу «Проба пера». 14 років поспіль опікується і проводить відбіркові обласний та міський літературно-мистецькі конкурси «Диво калинове» імені Д.Білоуса. Незмінний упорядник, літредактор збірників «Диво, диво калинове!» кращих талановитих школярів міста (6 випусків) та 2-х – талановитих дітей Сумщини «Роде наш красний!».
Співупорядник 11 випусків альманахів письменників Сумщини «Слобожанщина» (2003 –2014) , співупорядник збірника поезій «Поезія – вона рятує націю…», (Львів, 2016).
Друкувалась у колективних збірниках : “Україна – моя Батьківщина” (Київ, 2006), альманахів “Слобожанщина” №4-23, «Літературний Чернігів» (2008, 2014), «Земляки» (2009), «Поезія – вона рятує націю…» (Львів, 2016), «Поетична топоніміка – 2» (Хмельницький, 2018), «Житомир ТЕN» (2018), «Скіфія-зима» (Канів, 2019).
Автор 14 поетичних збірок: «На вітрянім вогні» (Слобожанщина, 1994); «Горобина ніч» (колективна збірка «Тороки», 1996 Собор.).; «Мовчать дерева роду…» (Козацький вал, 1999).; «Яблука з неба» (Мрія 2000).; «Білий лебідь – лебідь Чорний», (Мрія, 2005), «Вірую» (Мрія, 2006).; «Грім» (Мрія, 2006); «Злюби» (Мрія, 2008).; «Гаряча тиша Літа» (Мрія, 2010). ), «За синню – СИН!.. Реквієм» ((Мрія, 2013), «Скрипка Сонця» ((Мрія, 2014, 2017), «Місто моєї долі! ((Мрія, 2017), «Чорнобривці на снігу» ((Мрія, 2019), «Срібне коло Місяця» ((Мрія, 2019) – перша книга трилогії «АРАНІ».
Нагороджена дипломом III ступеня Всеукраїнської організації “Зорі надії”, (2003) у номінації «Діячі культури з числа інвалідів – за талановитість і творчу наснагу», Почесними Грамотами Голови Сумської обласної ради, Голови Сумської ОДА, Сумським обласним відділом культури та мистецтв, Почесними Грамотами Міністерства культури і мистецтв України, (2005), Президією Українського фонду культури, (2009), Всеукраїнського товариства «Просвіта» (2009), Почесною відзнакою Сумської міської ради медаллю «За майстерність», (2018), медаллю «За заслуги перед містом ІІІ ступеня» (2019), медаллю Всеукраїнського товариства «Просвіта» «Будівничий України» (2019).
Лауреат премії 28-го літературного конкурсу Світової Федерації українських жіночих організацій імені Марусі Бек, Всеукраїнських літературних премій імені Олександра Олеся (2009), Анатолія Погрібного (2015), обласної літературно-мистецько-краєзнавчої премії в галузі «художня література» (2018).