Краса Роменщини

Рідна мова

Моя Україна

Мережані хмарами далі,
Дніпро, і пісні солов’я,
і хвилі полів золотаві.
Це все – Україна моя.

Рушник і червона калина,
і хліб запашний на столі.
Це – наша квітуча країна,
найкраща на цілій землі.

Ромашки, барвінок, дзвіночки…
Смереки, ялиці, дуби…
Це – наші Вітчизни куточки,
шо милі мені і тобі.

Церквиця, що кличе до Бога,
і батьківська хата в саду.
Ніколи… ніде… і нічого
ріднішого вже не знайду.

Матусина світла усмішка,
і татове слово просте,
і всипана рястом доріжка,
що знову додому веде.

А цвіту, а цвіту… О диво!
Вернулась лелеча сім’я.
У звичних речах особливо
красива держава моя.

Гопак і гуцульські трембіти,
Карпати й роса на лужку.
Як можна, скажіть, не любити
мою Україну таку?

Тут люди співучі й трудящі.
Тут все, що є любого нам.
Ніколи на світі й нізащо
нікому цього не віддам.

Рідна мова

Рідна мова – калинова,
волошкова, барвінкова,
чебрецева, солов’їна…
На землі така – єдина.
Неосяжна, неозора,
пісня вітру й осокора,
і смереки, і дубка…
Серед мов одна така.

Щира, лагідна, багата…
Мова матінки і тата.
Волелюбна, легкокрила,
аж до щему… серцю мила.

В ній міцне коріння роду
і єство мого народу.
Доброта у кожнім слові,
сплав духовності й любові,

сльози щастя і жалю…
Не забудь її, молю!
Не ганьби її презирством,
не вбивай неправди вістрям,

не гаси у серці світла,
бо вона – душі молитва.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *