Багатьох людей турбує той факт, чому спершу наша залізниця в документах значилася під назвою -Ландварово – Роменська, а потім – Лібаво– Роменська. Справа у тому,
Так боляче…
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Ну що, пілоте, горезвісний?
Ну, щ о, пілоте, за грошелі пустив ракети на оселі, на школи, дитсадки й лікарні, будинки жилові й кав’ярні, на діток, на жінок – цивільних,
Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми
Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми І попіл ретельно скальпує заплесканий ґрунт. Де градус тривоги постійно по стовпчику лізе, Формуючи згусток зневіри, свою власну гру. Німе
Лелекам вголос не накажеш не летіти…
Летять додому, повертаються здалека, Краями рідними над клекотом вогнів, Прадавні вісники весни й тепла – лелеки, Торують просторінь дорогами до гнізд. Лелекам вголос не накажеш
Ідуть українці…
Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть