Лопочуть крилами лелеки, Шумлять струмочками сніги, Думки мої летять далеко До тебе, сонечко, з нудьги. Ще сорок приморозків буде, Ще довго танутиме лід, Та серце
Кружево планет
Крутяться планети беззупину, Днів мирських, одвічні жорнова, І снують на долях павутину У прозорі й темні кружева. Чи то смуток серце огортає, Чи то радість
Непотріб
Он бачиш пішла твоя. А хто ж то й куди повів? Розпалась доля твоя , Не хмур так сердито брів. Не варта вона тебе, Паршива,
Карти
Чародійна павутина З найтаємніших кутків, Карт розкинутих щуплина Маяки з усіх віків. Черві, хресті, бубі, віні, Шістки, сімки, королі. Ваші душі, ваші тіні, Ваші дії
І любов ніколи не згорить
Як же рясно клопоту в житті, Різної всякденної мороки. Головне – зійтися у меті, Щоб прожити в мирі довгі роки. Головне – хто поруч біля
О. В. Троян
Вчитель української мови та літератури СЗОШ № 2 ім. акад. А. Ф. Йоффе.