Всього на довгому віку бувало – Пекельного вогню, і горя, й зла… Щоб воля не примарою була, Щоб сонце чорним ні на мить не стало,
РОМЕНСЬКА МАДОННА
Майстрам-реставраторам Київської художньої майстерні. І. Мене зворушив чистий зір мадонни, Закоханий в мале дитя своє… Тривога матері й чуття – бездонні, Що душу всю іскринці
ШЕВЧЕНКО ЙДЕ ПО СВІТУ
І. … Здались крутими східці гвинтові До тихої робочої кімнати, Де легко мрію пензлем наздогнати, Де думи, наче хвилі у Неві… І марилися дні йому
СИН УКРАЇНИ
Дмитру Павличку. Він син простого лісоруба, Та ліс гуцульський не рубав, Не готував для квітів згубу, Сам, наче явір, виростав. Йому і дощ, і сонце
СЛОВО
Миколі Тарновському на повернення з Америки в Україну. Ввібрало в себе сонячні краплини І пахощі коханої землі, Немов зоря засяє у імлі, І, повне сили,
РІКА ВІЧНОСТІ
Пам’яті Миколи Хвильового. З миттєвостей і хвилювань щоднини Складалося життя. З тривог, журби. І, як ріка із хвиль, душа понині Ізнов сповняється для боротьби. Маленька