Дмитру Павличку. Він син простого лісоруба, Та ліс гуцульський не рубав, Не готував для квітів згубу, Сам, наче явір, виростав. Йому і дощ, і сонце
СЛОВО
Миколі Тарновському на повернення з Америки в Україну. Ввібрало в себе сонячні краплини І пахощі коханої землі, Немов зоря засяє у імлі, І, повне сили,
РІКА ВІЧНОСТІ
Пам’яті Миколи Хвильового. З миттєвостей і хвилювань щоднини Складалося життя. З тривог, журби. І, як ріка із хвиль, душа понині Ізнов сповняється для боротьби. Маленька
ВІЄ СНОМ МОГИЛ
Вірш М. Конопницької «Три шляхи» у перекладі А. Колтоновського. От убогих хат Три пути лежат – Три пути на долю и недолю: На одном пути
Бо совість і пам’ять – єдині
( триптих ) Холодний дзвін. Жахливий дотик криги. Здавалося – ні краю, ні кінця! Тих сторінок не вирвати із книги, Що чорним болем вписані в
Лія Атаманчук
Талановита письменниця Роменщини.