Не приходь до мене у снах Не приходь до мене у снах І не руш мій спокій жіночий. Бо я жінка уже в літах І
Ноктюрн
Буває час що мимоволі викликає В чуйній душі захоплений подив, Це вечоровий час, коли собою угортає Древній Ромен до неозорих обріїв. Залиштеся опісля Ілліна, душею
Леонідові Полтаві
Його земля пригнічена зростила, Вселила мужність у своє дитя, З великим, добрим серцем відпустила На чужину, до кращого життя. Чи ж знала ти – летіли
ПЕРШОДЖЕРЕЛА ТВОРЧОЇ ДОЛІ ПИСЬМЕННИКА ЛЕОНІДА ПОЛТАВИ
Дана робота була представлена на літературно-мистецький конкурс учнівської молоді „РОДЕ НАШ КРАСНИЙ”. Леонід Едуардович Пархомович (Єнсен, Полтава) народився 18 серпня 1921 року в селі Вовківці
Лист-подяка навіки заснувшим юнакам січня 1918 року
Доброго дня, шановні герої! Пише вам звичайнісінька дівчина-підліток п’ятнадцяти років, душа якої чуйно ставиться довсіх трагедій рідного краю. Минуле нашого народутрагічне й героїчне, сповнене яскравих
ТИХО
Тихо, мов зачаїлось якесь лихо. Не вловить саме чуйне вухо Якихось звуків навкруги. Тихо. Ніхто не йшов ніде й не їхав, Не плямкав, не сякав,