Село Вощилиха

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Моє село – моя щаслива доля,
Проміння сонячного край,
Дитинства світ і юності роздолля,
Життя натхненного квітучий рай.
Мої стежки водили мене в поле,
Де колихалися від вітру колоски,
Де квіти польові мені всміхалися
І я, мов пташка, щебетала залюбки.
Та душу і тепер дитинство залоскоче,
Коли пірнаю в поля глибину
І жайворона чую десь у високості,
І у безхмарну задивляюсь далину…
Хлюпоче річкою весни небесна пісня,
Дзюрчать струмочком мрії молоді.
Моє село – це як колиска людства,
Стежки в життя, дороги золоті!

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *