Люблю куточок раю на землі –
Оту хатину, де тепер живу.
Нехай мої хороми і малі,
Та тут радію їжі на столі
І тут я мрію, дихаю й люблю.
Кругом розкинулись садки, лежать поля.
В шеренги стали хати понад шляхом.
П’янить духмяно зорана рілля.
І радо світить вранішня зоря.
І ми щасливі під небесним дахом.
Хай знає навіть кожне немовля,
Що рідним краєм треба дорожити.
Любов даруй і зблизька, і здаля.
Бо стогоном озветься вся Земля,
Якщо не будеш ти її любити.
Не може без Любові жить Земля!
НАД СУЛОЮ
Там, на горі, над гордою Сулою
Піднявсь Ромен із сивини віків.
Він Русь від печенігів закривав собою
І знав він волю славних козаків.
Хлюпочуть хвилі в річці заворожено,
Бо бачать в висі куполи церков.
Мов Київ, тільки зменшений, запрошено,
Й сюди, на Слобожанщину, прийшов.
Роменський краю! Славен ти в віках!
Тут волелюбні скіфи кочували,
Тут гітлерівців били у лісах,
Шевченка тут на ярмарку приймали.
Мої Роменці! Щастя Вам в житті!
Піднімем край із запустіння круговерті,
Бо маєте ви руки золоті,
Серця в вас щирі, а душа – безсмертна!..