(Біля меморіальної дошки Л. Полтаві на школі в с. Вовківцях)
Ти прийшов не в хату ––
В рідну школу.
Повернувсь, “тож вип’єм самогону
З самого глухішого села”.
Де іще таке є в світі видано,
Щоб добро і зло було в крові.
Знаєш, скільки тут шпильок розкидано,
На оцьому клаптику землі?
На оцій містині перед школою…
Звідусіль і плач і пісня лине.
Передать цього не можна мовою ––
Слухай що нашіптують ялини.
2003 рік
