Читай і думай, друже мій,
і не цурайся свого роду.
Земля – це книга, у якій –
історія твого народу.
Д. Білоус
I. Це трапилось понад тисячу років тому, коли Київська Русь почала ділитись на дрібні князівства. Гірко стало жити людям. Кожний князь хотів мати більше землі, воював з іншими князями, приводив орду для помочі, або й та сама, користуючись нагодою, набігала, палила і в неволю забирала. Тоді рідко де на руській землі гукали орачі, зате часто каркали ворони, ділячи між собою трупи.
Краї, що розташовувалися близько до степу, не раз пусткою ставали від половецьких грабувань.
Не минуло це лихо і сучасного села Рубанка. Чи, може, половці випадково натрапили на вузьку стежину в непролазному лісі. Чи, може, хтось доріжку показав.
Невелика ватага кочівників просувалась по стежечці. Зголоднілі і злі від далекої дороги, половці ладні були повернути назад. Та жадібність і войовничість половців штовхала в ці ще не раз пограбовані краї.
Раптом половці побачили на галявині декілька маленьких хижок. Тільки-но хотіли напасти на них, як із лісу вибігли озброєні чоловіки. Розпочалася запекла битва-рубанина. У хід пішли сокири. І від цієї битви-рубанини – нібито і виникла назва села Рубанка.
II. Було це за царя Петра. Незвичайний то був цар. Укази його були теж незвичайні. Росія в той час вела війну з Швецією. А значна частина України знаходилася під владою шведів.
Невеличке місто Ромни опинилося в зоні активних бойових дій. Молодий король Швеції Карл XII розташував там свою штаб-квартиру. Жителі Ромна чинили відчайдушний опір ворогові. Вони ховали продукти харчування, худобу, навіть нападали на загарбників.
Карл XII змушений був залишити Ромни і вирушив зі своїм загоном добірного війська до Гадяча. Перед основним загоном шведів рухалися розвідники. Повільно і сторожко просувався загін Карла XII.
Штаб-квартира Петра I в цей час знаходилася в Лебедині. І Петро І вирішив довідатися про дії Шведів. Він спорядив до Ромна невеликий загін розвідників. Швидко рухались російські розвідники. Залишилося ще кілометрів з двадцять. Ніщо не віщувало біди.
Передовий загін шведських розвідників першим побачив воїнів Петра І. Попередив про це основний загін. І заховались в старезному дубовому гаю. Столітні дуби прикрили ворога своїми вітами.
Немов коршуни, кинулись шведи на русичів. Сили були не рівні. Всі воїни Петра І загинули. Марно чекав цар звістки від них. Тільки через декілька днів про все дізнався. Розгнівався цар і наказав зрубати велетенські дуби, в яких ховались шведи. Відтоді і походить назва Рубанка.
Ще довго жителі селища викорчовували ті велетенські пеньки.
ІІІ. Колись давно, у місцевості, де тепер розкинулось село Рубанка з’явився молодий чоловік. Прозивали його Рубан. Звідки він мандрував і куди – про це ніхто не знав. Чи то сподобалась йому довколишня природа, густий і непрохідний ліс та річечка, чи відчув він себе вільною людиною, але Рубан залишився тут. Невдовзі й одружився. Працювали з молодою дружиною, доглядали землю-матінку. Вона щедро їм віддячувала. І невдовзі в урочищі Маслянка збудували свій дім, посадили сад. Бог послав Рубанові багато дітей. З роками там почали селитися інші люди.
