Архітектор-художник. Народився у с. Левченки Роменського району 3 березня 1920 року.
Закінчив Харківську художню школу. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1945 до 1951 року навчався в Київському художньому інституті на факультеті архітектури.
Працював у проектному інституті «Дніпромісто», архітектором павільону «Тваринництво» на ВДНГ України, готелів «Інтурист» у Запоріжжі та Донецьку, парків у м. Дніпро та Рівному. Викладав у Київському художньому інституті з 1971 по 1993 рік на кафедрі архітектурного проектування, доцент з 1971 року. Автор монографії «Садово-паркове мистецтво».
Як художник працював у техніці акварелі. Персональні виставки відбулись у 1993, 1995 роках. Нагороджений орденами, медалями, подяками.
Помер у Києві 31 січня 2001 року.
По війні Яків Феодосійович пройшов добру школу під час відбудови Чернігівського музею – славетного твору Василя Кричевського-батька. Ковбаса відчував поезію самих літер, українських шрифтів, спеціально нарбутівського, виконаного на камені, орнаменту, тож склав собі ім’я ще в середині шістдесятих. Не дивлячись, яка надворі погода, він талановито працював для України, ніби скромно, але часом і не без громадського розголосу.
Ковбаса мав компанійську вдачу, був душею будь-якого товариства, де легко й невимушено сипав жарти й дотепи. Нічого й казати, що розмовляв він скрізь і виключно українською, причому до нього не могло бути й претензій. Кожен бачив, що інакше він просто не вміє. Ковбаса часто вертався подумки до тих благословенних років, коли він навчався в Художньому інституті. У їхньому гурті був зять Остапа Вишні Льоня Євтушенко, і веселі й голодні студенти частенько заходили «до Вишень», навіть не на Червоноармійську, а ще й до Роліту (ріг Леніна й Коцюбинського, помешкання 26), щоб провести вечір з Павлом Михайловичем і Варварою Олексіївною. Там бували відомі потім митці Володя Югай, Фелікс Коцюбинський. У перших класах радянської школи така лектура не могла не справити враження на юнака.
С.Білокінь