Я чекаю на ніжні слова.
На слова, що не чула до цього.
Кожен ранок чекає душа
Слів отих, слів отих, слова того .
А для мене вони, мов трава.
Та.., травнева, зелена, пахуча…
Як поезія серця жива.
Не вмирає, не тліє, живуча.
На твої я чекаю слова.
Кожен день, кожен час і хвилину.
Якщо їх не знаходжу, повір,
Відчуваю в собі цю провину.
А слова ті для мене – весь світ.
Небо, сонце, повітря і зорі.
Без цих слів потопає душа
У печалі, у розпачі, горі.
Я чекаю на милі слова,
Які рани найглибші лікують.
Які гоять на серці рубці
І надію у вірі дарують.
А слова ті для мене – сапфір.
Наче золота ніжна краплина.
Якщо я їх не чую, повір,
Мабуть в цьому моя є провина.