Зелене купало у літо упало
Та святом розквітло, бо сонцем сіяло
Первісне Купайло назвали Купалом
І давній обряд з християнством з”єднали
Чаклунок і відьом, нечистої сили
Ніколи в народі у нас не любили,
Бо в свято Купала, як вірили предки
Збираються відьми в свої “осередки”
Тож стало це свято Купала усюди
І з давніх-давен ушановувать люди
І щоб не пустити нечистої сили
Селяни обряди цікаві робили
Осиковим димом куріли домівки
Палили багаття з соснової гілки
Цурпалок з багаття топили у річці
Завжди відмовляли під вечір в позичці
А хто у це свято ішов позичати
То солі давали і гнали із хати
Та доки горів ще Купала вогонь,
Лунали пісні в дружній плескіт долонь
Та люди крізь іскри багаття стрибали
І віничком попіл вогню розмітали
Щоб відьми не сходились в їхні оселі
Та діти були всі здорові й веселі
Дівчата віночки плели і пускали
У річку, щоб заміж їх хлопці побрали
Існує повір”я, що в ніч на Купала
У хащах лісів папороть розквітала
Знайде скарб підземний отой одчайдух
Хто зірве цю квітку й схова в капелюх
Пісні вже вщухають і сходить зоря –
Прийшов до кінця і купальський обряд,
Та хто його зна, той народ свій шанує
Й щороку врочисто Купала святкує!
