Слова Надії Карпенко Музика Володимира Момота Земляки ми усі, земляки… Батьківщина мала – наш Ромен. Разом всі зберемося таки І згадаєм когорту імен, З-поміж роду
Категорія: Поезія
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Кколи іду я рідним містом…
Приємно жити у чистому домі, дворі, селі чи місті. У причепуреній садибі відчуваєш себе по-домашньому спокійно і затишно. Чепуриться нині й наше місто, трудиться на
Моє місто
У Ромнах – зимно. На вулицях міста, передчуваючи довгу розлуку, бешкетує лютий. То ковзається на полонених ожеледицею вулицях, збиваючи з ніг перехожих, то стовбичить біля
Мій Ромен
Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен… Снить Сула у легендах-лілеях, і каштани та клени незгірше знамен майорять у роменських алеях. Тут життя
Ромен
Когда то здесь кипел народный гнев, Бунтарские не раз гремели речи. Здесь, честь и славу гетману воспев, Преподносили в храмах Богу свечи. В одно смешался
Ромен-цвіт на чужині
У Франції, в маленькому порту, Де суша скінчилась, де берег океану – Ніколи б не подумав, що знайду Букетик квітів. Прямо в серці рана Відкрилася,