Чого там тільки й не було – На ярмарку Іллінському в Ромені Шалені в нас торги були колись, Смішні вистави зовсім без білетів. Дарма собі
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
Чого там тільки й не було – На ярмарку Іллінському в Ромені Шалені в нас торги були колись, Смішні вистави зовсім без білетів. Дарма собі
Людмилі Ромен Білосніжні світанки за межами білого світу ясним сяйвом зими пломеніють у білих руках. Світло-біла любов білизною пташиного лету серед ясного неба біліє по
МОЄ СЕЛО Моє село, моя колиска, До болю рідне все й святе. По-іншому тут трави пахнуть І сонце світить золоте. Моє село, моє роздолля, Тут
ПРИЗРАК Что ты хочешь, мой призрак, скажи, Может я тебе задолжала ? Только зла на меня не держи, Я от злобы давно устала. По ночам
З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬОТУ Летять журавлі, курличуть, На крилах весну нам несуть. До себе вони мене кличуть, Бо, може, життя в тому суть: Щоб, часом,
Оглянись и осмысли… Все не спишешь судьбой! Мы порою не искренни даже сами с собой… Делим хлеб, с кем не следует, шлем улыбки врагам, Обстоятельства
Я научусь летать во сне, Пусть даже счастье только снится … Прочитаны судьбы страницы. Ну что нового будет там? Пора. Идём в дорогу мы… Пора.
Ничего не случилось… Всё в порядке, всё в полном порядке. Ничего не случилось, правда. Просто жизни борзая лошадка Снова больно нас кинула в травку Соль
О любви… Любить я никогда не устаю. Любовь дана для нас самих в награду! Бояться и грустить перестаю, Когда она приходит, с силой града. Она нагрянет
Відпускаю минуле Я підіймаю руки до неба І ніякого суму мені більше не треба! Я не шкодую про наше минуле. Ти чуєш? Не шкодую, що
Білий шарф Білий шарфик додолу впав, Опустилися руки вниз. Ну, і що він тобі сказав, Щоб ці сльози отак лились? Приспів: Білий шарф, Білий шарф
За Україну помолюсь Простяглись дороги від мого порогу. Мандрував я ними в різний бік. І краї далекі, що мене манили, Стали рідними мені навік. І