Ввечері з роботи ,бахнувши дверима, Залетіла жінка ,наче вітер в спину Вже строє вечерю чоловік на кухні, Жінка із розгону на стіл ставе тухлі: “глянь
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Як же не посміятися над самим собою? Не пройтися сатирою по дурням та розгільдяйству? Не скласти пародії на твори товариша по перу? |
Ввечері з роботи ,бахнувши дверима, Залетіла жінка ,наче вітер в спину Вже строє вечерю чоловік на кухні, Жінка із розгону на стіл ставе тухлі: “глянь
Якось з подругою рішили,піти в клуб кому за 30, Виросли неначе крила,вже той клуб ночами сниться. Накрутила бігуді,чолку ловко начесала, Намазюкала і губи, щоб не
,,Скільки було до мене гребінців? – Немов на дні морському камінців. І рогових і металевих. Червоних білих і рожевих – Усі позалишались без зубців .
Каже людям голова На колгоспних зборах: “Є інструкція нова По трудових спорах. На добу десять годин Будем працювати, І при цьому добавлять Не будуть зарплати.
Мамина наука Тільки –но бабуся на поріг, Внучок зацікавлений підбіг. Взять смачних гостинців не схотів: ,,Спершу покажіть мені чортів!” ,,Що це ти вигадуєш Івась??!” –
Чи в Києві, чи може, аж у Львові, Віддавши своє серце юнакові, Одне дівча померло від любові. Провів хірург над нею ніч безсонну, І серце
Два півники у курочку влюбились – Щодня за неї бились. Не висихали в бідних гребінці, Летіло пір’ячко в усі кінці. А скільки пролилося крові Від
Це було пазаторік На голобськім ринку – Хотів купити чоловік Кабанця і свинку. Ламав голову Павло ( Не легке це діло) – Не шкідливе щоб
Вечором пішли до річки Ловить рибу два п’янички, Запливла у невід рибка ( Ні маленька, ні велика), Головне, що не проста – Вся аж сяє:
Всяк на свій смак Чоловік дружину Часто-густо ганив: – Вариш ти Марино, Борщ такий поганий!.. Кислий і солоний Ще і димом чути… Дай собаці –
Років пять уже пройшло, Як покинув Гнат село. І, неначе в воду канув, В рідну хату не заглянув. ,,Приїжджай, скоріше, Гнате! Пише батько. – Хвора
В напівтемний переповнений вагон Вскочив парубок червоний, як вогонь. З величезним чемоданом у руках – Градом піт йому котився по щоках. Вільне місце відшукати поспіша,