Розцвіла на клумбі квітка
пізньої весни.
Стали квітку забивати
кляті бур’яни.
Просить квітка:”Перестраньте!
не губіть, молю!
Та хіба ж у вас немає
крапельки жалю?
Що я вам таке зробила?
Я лише цвіла,
сонечка не затуляла,
бо в душі не зла”.
Бур’яни відповідають:
“Ти набридла нам,
бо ти – квітка, бо ти – гарна,
бо ти – не бур’ян”.
Може, квітка б і зав’яла,
та хазяїни,
як прийшли, повиривали
всенькі бур’яни.
Розцвіла ще ліпше квітка,
та бува сумна,
бо, на жаль, на цьому світі
правдоньки нема.