Біографічна довідка.
У 1960-1970 рр. – навчався і на “відмінно” закінчив (із Почесною грамотою) Хмелівську середню школу. Був жовтеням, піонером, комсомольцем (секретарем комсомольської організації школи). 1967 р. – обраний делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду піонерських слідопитів (за пошуки, збір і публікацію матеріалів про Героя Радянського Союзу, хмелівця Северина І. К.). Далі – навчання у Вітебському електротехнікумі зв’язку (1970-73 рр., диплом електромеханіка), служба у Радянській Армії (1973-75 рр.), навчання – на факультеті журналістики КДУ ім. Т.Г. Шевченка (червоний диплом журналіста), паралельно – на історичному факультеті КДПІ ім. М.О.Горького (диплом вчителя історії та суспільствознавства) [1975-1980 рр.], робота у Головній редакції інформації Українського телебачення (редактор, ведучий, заступник головного редактора, 1980-1988 рр.), викладання на факультеті – (в) інституті журналістики Київського національного університету ім.Т.Шевченка (доцент, з 1988 р. – по т.ч.).
Вчений. Журналіст. Педагог. Академік. Публіцист. Поет. Прозаїк. Громадський діяч. Посол Миру. За освітою – електромеханік, журналіст, історик. За покликанням – мислитель, гуманіст, новатор, дослідник, літератор, природолюб…Доцент Інституту журналістики та Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей. Засновник і директор першої в Україні, СНД і Східній Європі Вищої школи реклами. Президент-ректор Міжнародного суспільного університету. Засновник і ректор Академії прикладних комунікацій. Професор ВНЗ “Інститут реклами”. Доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Працював академіком Київського національного університету культури і мистецтва і доцентом Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана.
Співзасновник ВГО “За чисту Україну”, член правлінь – Спілки рекламістів України і Всеукраїнського культурно-наукового благодійного фонду Т. Шевченка, член Національної Спілки журналістів України, член Президії та віце-координатор Міжнародної спілки іміджмейкерів, віце-президент Міжнародного гуманітарного альянсу.
Співзасновник і член президії Всеукраїнської організації „Українська народна рада”.
Засновник і головний редактор Інтернет сайт-видань, журналу і газети, заступник головного редактора видання “Шевченківський краєзнавчий альманах”.
Фундатор всесвітньої “Кардинально-новітньої концепції вдосконалення й трансформації Сучасної Людини (Homo Sapiens Sapiens) у ГомоНанС (HomoNanS) та формування прикладної неотеорії ГОМОНАНСИЗМУ”.
Автор-розробник першої у світовій освіті системи “Інтернет офлай/онлайн модульно-рейтингового фахового навчання” (2003 р.).
Фундатор теоретико-прикладних основ та викладання сучасно-ринкових комунікацій – українського рекламознавства, паблік рилейшнз, іміжмейкінгу, екстремальної журналістики, соціальної реклами, бізнес-відповідальних мас-медіа.
Учасник-літописець ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (з травня 1986 р.).
Полковник і суддя Роменської районової організації Українського козацтва. Нагороджений орденом гетьмана Івана Виговського (2009 р.).
Автор наукових, поетичних книг і численних публікацій у вітчизняній і зарубіжній періодиці. Член Роменського у складі Сумського земляцтва у Києві (з початку заснування).
Чим глибше нині здійснюється глобалізація світу, яка стирає культурні відмінності і кордони, тим гостріше пробуджується у людях синівсько-дочірня пам’ять і любов до тієї землі, до якої увіходить їхнє коріння роду, де народився, зростав. Як писалося мені в одній із присвят журналістові і поету, землякові А.І.Кубаху:
Ми народились в однім краї
(з різницею в десяток літ),
де річка є, діброви, гаї.
Тут наші гнізда, з них – в політ…
Із плином часу новим гніздом для багатьох із нас стало Роменське земляцтво у Києві. Адже саме тут почали зустрічатися земляки, ніби брати і сестри. Роменське земляцтво не розділяє нас за соціальним станом, посадою чи за іншим принципом, а, навпаки, поважає кожного як особистість, зближує і об’єднує… Земляки, земляцтво – це навіть не поняття чи просто слова, а особливе світосприйняття, взаємоставлення, взаєморозуміння людей, коріння яких на роменській землі і доля котрих нині звела нас до купи у столиці України.
В історичному процесі відродження країни все більшу роль починає відігравати громадський рух земляцтв. І одне з перших і активних – наше Роменське і Сумське земляцтво в Києві. Я вкладаю у поняття “земляцтво” – об’єднання не лише тих людей, які народилися на нашій землі та нині мешкають поза її межами, але й тих, хто по-різному пов’язаний із нею – отримував тут освіту, служив в Армії, тривалий час працював, переїхав сюди жити, має постійні творчі і духовні контакти, викликані бажанням, словами В.І.Даля, “землячитися”, тобто дружитися, як із земляками, корінними вихідцями із “малої Батьківщини”.
Так будемо ж cправжніми земляками, для яких найважливіше – добробут, щастя і квітування рідного краю, його людей, усієї Роменщини і Сумщини, нашої великої України!
В. Бугрим