Мороз на віконному склі Чудні вимальовує квіти… Приснилось мені в дивнім сні, Що ти запросив мене в літо. . Від погляду й лагідних слів По
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Мороз на віконному склі Чудні вимальовує квіти… Приснилось мені в дивнім сні, Що ти запросив мене в літо. . Від погляду й лагідних слів По
Сьогодні – лютий… Та зими немає. А хочеться ще снігу з морозцем… Зимовий місяць у дощах спливає З поривистим, вихрастим вітерцем. . Ідуть дощі: густі
Перші проліски вже замість снігу, А зими наче ще не було. Я ходжу і дивлюсь на відлигу, Витираю спітніле чоло. Коло хати ні снігу, ні
Великі сніжинки кружляють в повітрі, Лягають на стежку вони наугад… Я дуже люблю цю погоду, без вітру, Милуюсь красою зими в снігопад. А душу тривожить
Нет тепла от утренней зари – Холодом закрыта в душу дверца… Не согреют эти январи Мне сегодня ни души, ни сердца. . Замирает в холоде
Порожнеча в душі – голомоза зима, Та, напрочуд, надія підтримує спокій. Лине серце постійно кудись вище хмар, Обіймає простори безмежно широкі. Колисанку співає, мов мантру