Не питай, не питай ти даремно, Чи кохаю тебе, чи люблю? Не кажи слів колючих так ревно, Краще пісню, кохана, послухай мою. Почекай, почекай хоч

Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Не питай, не питай ти даремно, Чи кохаю тебе, чи люблю? Не кажи слів колючих так ревно, Краще пісню, кохана, послухай мою. Почекай, почекай хоч
Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
Коли в нашого сусіда, маленького сухенького дідуся, який щоранку з двома ціпками просувався черепашачими кроками до хвіртки, запитували, як здоров’я, він бадьоро відповідав: «На всі
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
«В Ромні без ярмарку, у скверику без квітів, Сидиш на камені, неначе й сам закам’янів І тільки зморшка біля брів – Немов рядок Нового Заповіту»
Біля Вічного вогню Вічний вогонь — пам’ятник древнього міста В зажурі сумній-обеліски, могили. Святе, ніким незабутне траурне місце. Заплакані квіти доземно схилились. Дев’ятого травня сюди